Александер Фредро Вікіпедія

Після загибелі матері — Маріанни Фредро — під час пожежі у родинному маєтку в Беньковій Вишні (1806) разом з батьком, Яцеком Фредром, переїхав до Львова. Освіту здобув удома, ніколи не навчався в навчальних закладах. Голова експертної топонімічної комісії з опрацювання пропозицій щодо перейменування об'єктів міського підпорядкування, назви яких пов'язані з Російською федерацією та/або її союзниками (сателітами) при Київській міській державній адміністрації. З квітня 2022 року офіцер ССО «Азов-Київ», з вересня офіцер 3-ї окремої штурмової бригади, начальник групи гуманітарної підготовки та інформаційного забезпечення відділення психологічної підтримки персоналу. У 2020—2021 координатор українського відділення проєкту Принстонського університету «Framing the Late Antique and Medieval Economy».

Нагороди

• У 1850–1855 роках (з невеликими перервами) мешкав у Франції, де після придушення угорської революції 1848–1849 переховувався його син Ян-Александер Фредро (також комедіограф, але маловідомий).
• Драгоманова за спеціальністю викладач історії, вчитель правознавства.
• Належав до доби романтизму, але був далекий від цього стилю, через що його критикували Северин Гощинський і Лешек Дунін-Борковський.
• З 2012 року до початку війни студент заочного сектора Київської православної богословської академії (2 курси).
• 1970 року знавець і шанувальник творчості Фредра, вроцлавський професор Богдан Закшевський, відвідавши Рудки, взяв великий палець із правої руки забальзамованого тіла драматурга.

Музей постав завдяки сприянню президента Об'єднання польських вчителів в Україні Адама Хлопка, Генерального консула РП у Львові Веслава Мазура, Фонду роду Шептицьких та парафіян костелу. Його байки в Польщі віддавна ввійшли до програми дитячого читання. Ця критика примусила Фредра на 18 років відійти від літературної творчості. В останні роки життя серйозно хворів і провів їх здаля від світу, у вузькому родинному колі.

Навчання

Палець наприкінці 1980-х років був замурований у стіні костелу святого Маврикія у Вроцлаві. 1848 року під час «Весни народів» був членом польської Центральної національної ради. 1809 року в ранзі поручника записався до 11-го уланського полку армії Герцогства Варшавського, який формувався у Львові, згодом брав участь у поході військ Наполеона на Москву. 27 червня 2025 Кабінет Міністрів України призначив Олександра Алфьорова головою Українського інституту національної пам'яті. Належав до доби романтизму, але був далекий від цього стилю, через що його критикували Северин Гощинський і Лешек Дунін-Борковський. 1812 року отримав Золотий Хрест Virtuti Militari за участь у поході Наполеона на Москву.

Його дочка, Софія Людвіка Цецилія Констанція (1837–1904), 1861 року вийшла заміж за графа Яна Кантія Реміґіана Шептицького. 1970 року знавець і шанувальник творчості Фредра, вроцлавський професор Богдан Закшевський, відвідавши Рудки, взяв великий палець із правої руки забальзамованого тіла драматурга. З 1861 року був послом Галицького крайового сейму, клопотав про побудову в Галичині першої залізниці, організував Земське Кредитове Товариство та Галицьку Ощадну Касу. У 1850–1855 роках (з невеликими перервами) мешкав у Франції, де після придушення угорської революції 1848–1849 переховувався його син Ян-Александер Фредро (також комедіограф, але маловідомий).

Наукова діяльність

• Батько — Яцек Фредро (у 1822 році отримав спадковий австрійський графський титул), член Галицького станового сейму, віце-маршалок у 1817 році.
• Його дочка, Софія Людвіка Цецилія Констанція (1837–1904), 1861 року вийшла заміж за графа Яна Кантія Реміґіана Шептицького.
• 27 червня 2025 Кабінет Міністрів України призначив Олександра Алфьорова головою Українського інституту національної пам'яті.
• Після загибелі матері — Маріанни Фредро — під час пожежі у родинному маєтку в Беньковій Вишні (1806) разом з батьком, Яцеком Фредром, переїхав до Львова.
• 1815 року після зречення Наполеона повернувся на Батьківщину, де зайнявся господарством у родинному маєтку Бенькова Вишня.

Народився у багатій шляхетській (колись сенаторській) родині. Граф Александер Фредро (пол. Aleksander Fredro; 20 червня 1793, с. Сурохів біля Ярослава, нині Польща — 15 липня 1876, Львів, похований у Рудках) — польський галицький комедіограф, мемуарист, поет, масон, граф (шляхетський герб «Бонча»).

Навчання

Походить з українського шляхетсько-старшинського та дворянського роду Алфьорових. Був автором комедій звичаїв Bitcoin із життя шляхти, здебільшого провінційної. Похований у родинній крипті костелу Успіння Діви Марії в Рудках (тепер Самбірський район, Львівська область). Після повернення сина Яна Александра осів у власному «двірку» на Хорущині у Львові. 1839 року разом з Лєоном Людвіком Сапеґою запропонував спорудити залізницю Бохня — Львів — Бережани. 1818 року створив свою першу помітну комедію «Пан Ґельдхаб» (на сцені з 1821 року).

Наукова діяльність

У 2012 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Історія України» за темою «Роль козацько-старшинського роду Голубів в історії України XVI—XVIII ст.». Драгоманова за спеціальністю викладач історії, вчитель правознавства. Закінчив із ректорською відзнакою Інститут історичної освіти Національного педагогічного університету імені М. Експозиція музею складається з інформаційних таблиць, де розташовано матеріали з життя та творчості Александера Фредра, публікації різних його творів, театральні плакати з різних країн світу. Вулиця у Львові польського та українського періодів, в радянський час — Гаврилюка.

Нагороди

З 2018 року — керівник всеукраїнської кампанії «Пам'ять нації». Член Вищої Ради політичної партії Національний Корпус, речник партії. У 2014—2018 роках — прессекретар народного депутата України Андрія Білецького, з зими 2014 по червень 2015 року — керівник пресслужби полку «Азов». 2001 року закінчив середню школу № 137 (м. Київ).

• Експозиція музею складається з інформаційних таблиць, де розташовано матеріали з життя та творчості Александера Фредра, публікації різних його творів, театральні плакати з різних країн світу.
• Музей постав завдяки сприянню президента Об'єднання польських вчителів в Україні Адама Хлопка, Генерального консула РП у Львові Веслава Мазура, Фонду роду Шептицьких та парафіян костелу.
• Народився у багатій шляхетській (колись сенаторській) родині.
• У 2020—2021 координатор українського відділення проєкту Принстонського університету «Framing the Late Antique and Medieval Economy».

Твори Фредра належать до золотого фонду польської літератури. Від цього шлюбу народився Роман Шептицький, майбутній митрополит Андрей. Дослідник кільканадцять років приховував цей факт. Також був обраний головою окружного відділу цієї ради в Рудках. 1828 року одружився з графинею Зофією Скарбек (донька Юзефа, внучка Роха Міхала Яблоновського), до якої сватався 11 років. Батько — Яцек Фредро (у 1822 році отримав спадковий австрійський графський титул), член Галицького станового сейму, віце-маршалок у 1817 році.

Навчання

1846 року після 18 років життя в селі подружжя Фредрів оселилося у Львові, на «Хорунщизні» (тепер район вул. Чайковського). 1815 року після зречення Наполеона повернувся на Батьківщину, де зайнявся господарством у родинному маєтку Бенькова Вишня. 1814 року був відзначений хрестом «Почесного Легіону». Одночасно був головою експертної групи з дерусифікації в Києві. З 2010 року — молодший науковий (з 2012 року науковий) співробітник Інституту історії України Національної академії наук України. З 2012 року до початку війни студент заочного сектора Київської православної богословської академії (2 курси).